Свайпніть щоб показати меню

Найкращий спосіб обійти модифікатор доступу private

Усі програмісти на Java використовують конструкції, які називаються гетерами та сетерами.

Гетери та сетери — це методи, що дотримуються певного шаблону. Вони використовуються для обходу модифікатора доступу private та ефективної роботи з полями з іншого класу.

Призначення гетерів і сетерів

Простіше кажучи, сетер дозволяє призначити значення певному полю, захищеному модифікатором доступу private, а гетер дозволяє отримати значення з поля, захищеного модифікатором доступу private.

Синтаксис гетера та сетера:

Main.java


              123456789
            
// getter
public fieldType getFieldName() {
    return field;
}

// setter
public void setFieldName(fieldType field) {
    this.field = field;
}

Як видно з коду вище, ми використовуємо іменування методів за шаблоном getFieldName() та setFieldName(). Тобто, якщо у нас є поле private String name і ми створюємо гетер та сетер з іменами getName() та setName() відповідно. Також варто зазначити, що гетер повертає значення того ж типу, що й поле name, а сетер приймає параметр того ж типу, що й поле name.

Це дозволяє отримувати доступ до полів, захищених модифікатором доступу private. Розглянемо приклад доступу до приватного поля з класу Person у класі main:

Main.java


              123456789101112131415161718192021
            
package com.example;

public class Main {
    public static void main(String[] args) {
        Person bob = new Person();
        bob.setName("Bob");
        System.out.println(bob.getName());
    }
}

class Person {
    private String name;

    public String getName() {
        return name;
    }

    public void setName(String name) {
        this.name = name;
    }
}

Як ви бачите, ми використовуємо setter для встановлення значення поля name, а потім використовуємо getter для відображення значення поля name на екрані. Зверніть увагу на синтаксис getter і setter, а також на те, що поле name у класі Person захищене модифікатором доступу private.

Конструктор проти Getter/Setter

Що краще використовувати: ініціалізацію через конструктор + перевизначення методу toString(), чи використання getter та setter?

Безумовно, краще використовувати getter та setter для доступу до полів, захищених модифікатором доступу private. Це забезпечує більшу гнучкість у коді та покращує його читабельність. Коли ви бачите використання методу getName() у коді, ви одразу розумієте, що цей метод отримує значення поля з іменем name. Те ж саме стосується і використання методу setName() — ви одразу розумієте, що присвоюєте певне значення полю для об'єкта класу, у якому він використовується. Якщо інші люди читатимуть ваш код, вони будуть раді бачити getter-и та setter-и.

Також варто зазначити, що для кожного поля потрібен окремий getter і setter. Якщо у класі є два поля, захищені модифікатором доступу private, клас повинен мати по одному getter для кожного поля, тобто два getter-и і два setter-и. Розглянемо приклад, де ми додаємо поле age до класу Person:

Main.java


              12345678910111213141516171819202122232425262728293031
            
package com.example;

public class Main {
    public static void main(String[] args) {
        Person bob = new Person();
        bob.setName("Bob");
        bob.setAge(27);
        System.out.println("Person's name: " + bob.getName() + ", Person's age: " + bob.getAge());
    }
}

class Person {
    private String name;
    private int age;

    public int getAge() {
        return age;
    }

    public void setAge(int age) {
        this.age = age;
    }

    public String getName() {
        return name;
    }

    public void setName(String name) {
        this.name = name;
    }
}

Як бачите, для кожного поля класу Person створено по одному геттеру та сеттеру. У методі main поля ініціалізуються за допомогою сеттера та їх значення виводяться на екран за допомогою геттера. Використання цих методів є дуже зручним, і ви часто будете використовувати їх у майбутньому.