Всесвітню павутину винайшов сер Тім Бернерс-Лі, британський комп'ютерний науковець, наприкінці 1980-х років, працюючи в CERN (Європейська організація з ядерних досліджень) у Швейцарії. Ось короткий огляд її еволюції:

• 1989: Тім Бернерс-Лі запропонував концепцію Всесвітньої павутини, працюючи в CERN. Він розробив перший веб-браузер (WorldWideWeb) та веб-сервер;
• 1991: Перша веб-сторінка була створена, що складалася з тексту та гіперпосилань. Це ознаменувало початок вебу, яким ми його знаємо сьогодні;
• 1993: Веб почав набувати популярності за межами академічних та дослідницьких кіл. Випуск графічних веб-браузерів, таких як Mosaic і пізніше Netscape Navigator, зробив веб більш доступним для широкої публіки;
• Середина до кінця 1990-х: Бум дот-комів призвів до швидкого розширення вебу. Бізнеси почали створювати онлайн-присутність, і електронна комерція стала значущим аспектом вебу;
• 2000-ті до сьогодення: Веб продовжував еволюціонувати з впровадженням динамічних веб-технологій, таких як CSS (каскадні таблиці стилів), JavaScript та серверні скриптові мови. Соціальні медіа платформи, хмарні обчислення та мобільні пристрої ще більше трансформували веб у невід'ємну частину сучасного життя.

Сьогодні

HTML-документ є основою веб-сторінки. Його основна функція полягає в організації контенту та встановленні єдиного формату для представлення інформації в Інтернеті. Навіть текст, який ви зараз читаєте, і зображення, які ви переглядаєте, стали можливими завдяки HTML.

Коли користувач отримує доступ до веб-сторінки, його веб-браузер надсилає запит на веб-сервер, що хостить цю сторінку. Сервер потім отримує HTML-документ, пов'язаний із запитуваним URL, і відправляє його назад у браузер користувача. Браузер інтерпретує HTML-код і відображає веб-сторінку відповідно до заданої структури, форматування та контенту.