Всесвітню павутину винайшов сер Тім Бернерс-Лі, британський комп’ютерний науковець, наприкінці 1980-х років під час роботи в CERN (Європейська організація з ядерних досліджень) у Швейцарії. Ось короткий огляд її розвитку:

• 1989: Тім Бернерс-Лі запропонував концепцію Всесвітньої павутини під час роботи в CERN. Він розробив перший веб-браузер (WorldWideWeb) та веб-сервер;
• 1991: Перша веб-сторінка була створена, складалася з тексту та гіперпосилань. Це ознаменувало початок сучасної павутини;
• 1993: Павутина почала набирати популярності поза межами академічних і науково-дослідних кіл. Випуск графічних веб-браузерів, таких як Mosaic і пізніше Netscape Navigator, зробив павутину більш доступною для широкої публіки;
• Середина — кінець 1990-х: Бум доткомів призвів до стрімкого розширення павутини. Бізнеси почали створювати онлайн-присутність, а електронна комерція стала важливою складовою павутини;
• 2000-ті — сьогодення: Павутина продовжила розвиватися з появою динамічних веб-технологій, таких як CSS (каскадні таблиці стилів), JavaScript і серверні мови сценаріїв. Соціальні медіа, хмарні обчислення та мобільні пристрої ще більше трансформували павутину на невід’ємну частину сучасного життя.

Сьогодення

HTML-документ є основою веб-сторінки. Його головна функція — організовувати контент і встановлювати єдиний формат для подання інформації в Інтернеті. Навіть текст, який ви зараз читаєте, і зображення, які ви переглядаєте, стали можливими завдяки HTML.

Коли користувач відкриває веб-сторінку, його веб-браузер надсилає запит до веб-сервера, на якому розміщена сторінка. Сервер отримує HTML-документ, пов’язаний із запитаною URL-адресою, і надсилає його назад у браузер користувача. Браузер інтерпретує HTML-код і відображає веб-сторінку відповідно до заданої структури, форматування та вмісту.