Створення HTTP-запитів

Основна концепція

Фокус зміщується у протилежному напрямку — відправлення даних назовні.

• Catch Hook: як поштова скринька, ви отримуєте те, що надсилають інші;

• HTTP Request: як телефонний дзвінок, ви самостійно звертаєтеся до інших систем.

HTTP-запити дозволяють або запитувати інформацію, або інструктувати іншу систему виконати дію. Якщо сервіс надає API, а більшість сучасних сервісів це роблять, ви можете підключитися до нього безпосередньо з Zapier.

Пошук HTTP-запитів у Zapier

Компоненти HTTP-запиту

Кожен HTTP-запит має чотири основні компоненти. Перший — це URL (endpoint), адреса, на яку надсилається запит, тобто місце розташування API. API надають різні endpoint-и для різних дій.

# https://api.example.com/contacts     → Working with contacts
# https://api.example.com/deals        → Working with deals
# https://api.example.com/companies    → Working with companies

Параметри URL: Для GET-запитів параметри часто додаються до URL:

# https://api.example.com/contacts?email=john@example.com

Усе після символу ? вказує API, які саме дані ви хочете отримати. Документація до API визначає доступні кінцеві точки та правила їх використання.

Наступний компонент — це метод, який визначає тип запиту, наприклад, GET, POST або PUT. У Zapier цей параметр обирається зі списку, і він має відповідати тому, що очікує API для виконання певної дії. У документації чітко зазначено, який метод слід використовувати для кожної кінцевої точки.

Заголовки містять метадані про запит, зокрема дані для автентифікації та формат даних, які надсилаються або отримуються.

І останній — це фактичні дані, які ви надсилаєте. Застосовується до запитів POST і PUT (GET зазвичай не має тіла).