Ви ознайомилися з поняттям Standalone Components — компонентів, які функціонують незалежно від традиційної модульної системи Angular. Але як це взагалі можливо? І як Angular визначає, що компонент є standalone?

Розгляньмо детальніше, що відбувається «під капотом», коли ви використовуєте standalone: true.

Як Angular обробляє Standalone Component

Коли Angular зустрічає standalone-компонент, він:

1. Не шукає модуль для його оголошення — оскільки сам компонент вже оголошує себе як standalone;

2. Створює внутрішній контекст виконання, у якому враховуються всі залежності, зазначені в imports;

3. Сприймає компонент як міні-модуль, об'єднуючи все необхідне — шаблон, логіку та залежності — в самодостатню одиницю.

Приклад:

Можна сказати, що Angular створює міні-модуль безпосередньо всередині компонента — і саме це є основною ідеєю підходу standalone.

Standalone-компоненти: просто та ефективно

Angular спрощує роботу зі standalone-компонентами, оскільки пропускає фазу аналізу NgModule, що забезпечує швидший запуск. Уся необхідна метадані оголошуються безпосередньо в компоненті, що дозволяє Angular швидше компілювати та відображати його.

Такий підхід також зменшує жорстку залежність між різними частинами застосунку, забезпечуючи чистішу, більш модульну архітектуру, яку легше тестувати, підтримувати та масштабувати.